МНС Ромни. 2 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС


Наші поради

Абетка безпеки

Головна Про нас Історія
Історія
Головна статті
Історія
частина 2
частина 3
Всі сторінки

Формування військової частини, на базі якої нині створено Міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій розпочалося 21 грудня 1940 року в м. Чернівці й закінчилося 20 березня 1941 року. Від моменту створення в роки Великої Вітчизняної війни частина базувалася в різних місцях - Лебедині, Охтирці, у селі Велика Михайлівка Курської області, місті Анна, у селах Ізобільному, Покровка Чкаловської обл., Носівка, що на Чернігівщині, а потім у Білій Церкві та селі Семиполки Київської області. Із 21 липня 1958 року остаточно завершилася передислокація військової частини 74445, котра територіально закріпилася в місті Ромни Сумської області. На той час одним із головних завдань цієї частини була реконструкція та будівництво льотовищ і під’їзних доріг.

За період існування особовим складом військової частини 74445 побудовано та здано в експлуатацію такі об’єкти:

  • 1958 – 1959 роки – льотовища “Новий Айдар”, “Городня”.
  • 1959 – 1960 роки – льотовища “Малейки”, “Куп’янськ”.
  • 1961 – 1964 роки – льотовища “Чернігів”, “Жуляни”.
  • 1965 рік – льотовища “Луганськ”, “Чугуєв”.
  • 1966 – 1968 роки – льотовище “Умань”.
  • 1969 – 1971 роки – льотовище “Бердянськ”.
  • 1972 – 1974 роки – льотовище “Лебедин”.
  • 1975 – 1977 роки – льотовище “Велика Круча”.
  • 1978 – 1983 роки – льотовище “Широке”.
  • 1984 рік - льотовище “Канатово”.
  • 1985 – 1988 роки -  льотовище “Пальміра”.
  • 1989 – 1990 роки -  льотовища “Пальміра”, “Олександрія”, “Білозір’я”.
  • 1991 – 1992 роки – льотовища “Білозір’я”, “Куп’янськ”.
  • 1993 – 1995 роки – льотовище “Бориспіль”.

Із липня 1958 року по червень 1961 року командиром 76-го окремого інженерно-аеродромного батальйону (військова частина 74445) був підполковник Лавров Олександр Борисович,

із червня 1961року по грудень 1965 року – майор Заболотний Микола Григорович,

із грудня 1965 року по грудень 1970 року -  підполковник Дем’янович Олександр Миколайович,

із грудня 1970 року по березень 1975 року  - майор Сафонов Юрій Пилипович,

із березня 1975 року по квітень 1981 року – майор Мєльніков Валентин Миколайович,

із  квітня 1981 року по листопад 1981 року – капітан Вардамацький Олександр Павлович,

із листопада 1981 року по грудень 1991 року - підполковник Ольховецький Анатолій Аронович,

із листопада 1991 року по грудень 1996 року -  підполковник Чернявський Дмитро Маркович.

На підставі Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. № 1266/76 окремий інженерно-аеродромний батальйон передано до складу сил Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, на базі котрого створена військова частина Д0060  і її командиром було призначено майора Біляєва Сергія Васильовича.

76–й Окремий аварійно-рятувальний батальйон військ Цивільної оборони призначався для виконання рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах господарської діяльності при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та військового характеру.


 

Батальйон у своєму складі мав такі підрозділи: рятувальні, інженерні, хімічного захисту, електротехнічні, піротехнічні, пожежні, водопостачання, зв’язку та забезпечення. Кожен із цих загонів мав свою специфіку роботи, як-от:

  • рятувальні загони призначені для розгортання й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у найкоротші терміни, для розшуку та порятунку людей, які знаходяться у зруйнованих, палаючих будівлях, під завалами, зокрема й відкопування постраждалих із завалених споруд, а також для надання першої медичної допомоги потерпілим;
  • інженерні – для ведення інженерної розвідки маршрутів та осередків ураження, розчищення завалів, відкопування постраждалих із-під пошкоджених споруд, створення спеціальних проїздів у завалах, обвалу конструкцій, виявлення пошкоджень у комунально-енергетичних та технологічних мережах, підготовки та утримання шляхів, утворення огороджувальних протипожежних смуг;
  • загони хімічного захисту проводили, радіаційну та хімічну розвідку, здійснювали дозиметричний та хімічний контроль підрозділів, виконували дегазацію, дезактивацію обмундирування та інших матеріальних засобів, ділянок місцевості, доріг та споруд;
  • піротехнічні загони виявляли та знищували невикористані боєприпаси, у тому числі авіаційні бомби та інші вибухонебезпечні предмети, знешкоджували уражені елементи конструкцій споруд та будинків, а також пробивали проходи в завалах вибуховим методом;
  • пожежні загони мали такі завдання: локалізація й гасіння природних пожеж (лісові, торф’яні) та на об’єктах народного господарства, убезпечення маршрутів руху підрозділів;
  • водопостачання –призначені для розвідки джерел води та обладнання пунктів водопостачання;
  • зв’язку – для встановлення й підтримки надійного зв’язку, який забезпечує комунікацію між підрозділами, керівними органами та різними силами взаємодії;
  • загони матеріального забезпечення мали своєчасно задовольнити нагальні потреби підрозділів спеціальним обладнанням, пальним, продуктами, засобами захисту, речовим, медичним, технічним майном та іншими матеріальними засобами.

Зонами відповідальності 76 ОАРБ були Сумська та Чернігівська область. Але при виникненні надзвичайних ситуацій загальнодержавного рівня підрозділи батальйону залучалися й до ліквідації наслідків далеко від місця дислокації, про що свідчить досвід залучення батальйону до боротьби із наслідками повеней на Закарпатті.

Військовослужбовці з розумінням ставились до виконання завдань за призначенням, особовий склад завжди проявляв наполегливість, старанність при ліквідації наслідків стихії та аварій і в стислі строки виконував рятувальні та інші невідкладні роботи.

Серед воїнів-рятівників, які брали участь у ліквідації наслідків стихійних лих, були військовослужбовці з усіх областей України, у тому числі й сумчани, які з величезним почуттям відповідальності ставилися до виконання своїх обов’язків, так як вони проходили службу в рідному краї.

Згідно директиви № 320 МНС України від 8 листопада 2005 року військова частина Д0060 реорганізована у Спеціальний аварійно-рятувальний загін Оперативно – рятувальної служби цивільного захисту МНС України. Слід зазначити, що від моменту створення Міністерства надзвичайних ситуацій України цей загін 5 разів отримував перехідний прапор як кращий підрозділ у складі військ Цивільної оборони. Для історії десятиріччя – це зовсім мало, а для  роменських рятувальників – це значний відрізок часу з повноцінними етапами формування, становлення, розвитку, реорганізації та постійного вдосконалення. За плечима в роменців справді багато складних випробувань – ліквідація наслідків повеней на Закарпатті та Івано-Франківщині, буревіїв на Чернігівщині, Львівщині, Житомирщині, боротьба з пташиним грипом на Сумщині,  відновлення теплопостачання в місті Алчевську, ліквідація наслідків вибуху складів артилерійського озброєння в селі Новобогданівка Запорізької області, також забезпечення автономним електропостачанням ряду об’єктів Сумської області, проведення протизсувних заходів, розчищення доріг від снігових заметів та завалів, і ледь не щоденне знешкодження вибухонебезпечних предметів на території Сумської та Чернігівської областей.

У складі Спеціального аварійно-рятувального загону після реформування створено нові підрозділи кінологів та водолазів. Саме завдяки цим підрозділам загін зміг значно розширити свої можливості для надання допомоги населенню у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.


 

Згодом відповідно до наказу МНС України № 257 від 25 травня 2009 року Спеціальний аварійно-рятувальний загін був реорганізований у 2 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, а з 2013 року у Міжрегіональний центр швидкого реагування. Поступово проводиться удосконалення організаційної структури для більш якісного та ефективного функціонування і, відповідно, розширюється зона відповідальності Центру, до якої увійшла вся Українаі. Суттєво зміцніли позиції та матеріальна база створених ще за існування Спеціального аварійно-рятувального загону підрозділів водолазів та кінологів. Водолазні спеціалісти, пройшовши додаткову підготовку за спеціальністю «сапер (розмінування)», нині успішно співпрацюють із групою піротехніків -  виконують роботи з пошуку та знешкодження вибухонебезпечних предметів часів Великої Вітчизняної війни, що знаходяться у водоймищах, щовесни ретельно обстежують дамби та інші споруди, аби запобігти їхньому руйнуванню, а у разі необхідності проводять підводні технічні роботи - підводне зварювання та різання металевих і бетонних конструкцій.

Створено новий підрозділ - Центр рятувальних робіт підвищеного ризику.

Навчальна кінологічна група (Кінологічний центр) теж має значні успіхи - після отримання ліцензії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту почала підготовку фахівців за спеціальністю «кінолог (рятувальні роботи)». Завдяки підготовленим 16 кінологічним розрахункам МНС України у особі МЦШР вступив до Міжнародної рятувальної організації (IRO), у складі якої вже знаходяться 40 країн-учасниць.

Щороку близько 700 разів підрозділи Центру залучаються до виконання завдань як регіонального, так і загальнодержавного рівнів. Допомога рятувальників має дуже різнобічний характер: це й самовіддані дії хімічного підрозділу при ліквідації наслідків загорання 937 тон отруйних речовин та ядохімікатів, непридатних до використання,  що трапилось на складах поблизу села Красички Середино-Будського району Сумської області, запобігання розповсюдженню небезпечних хімічних речовин в селі Пустогород Глухівського району на Сумщині, ліквідація наслідків витікання надоцтової кислоти, що сталось під час технологічного процесу в сирному цехові селища міського типу Недригайлів Сумської області. Це щоденні виїзди фахівців піротехнічних робіт, серед яких і вилучення 35 снарядів із-під фундаменту будинку в Андріяшівці Роменського району, очищення території від боєприпасів, що залишилися поблизу залізничної колії, коли в часи Великої Вітчизняної війни був пущений з рельсів німецький ешелон на залізничному перегоні поблизу села Грузьке Конотопського району Сумської області. Це виконання Державної програми з очищення території арсеналу Міністерства оборони в місті Лозова Харківської області. Це робота рятувальників, спрямована на ліквідацію наслідків буревіїв, коли повалені дерева зруйнували дахи будівель та лінії електромереж, визволення людей, заблокованих на балконах багатоповерхівок, невідкладна допомога при визволенні постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах. А крім того, роменські рятувальники ще можуть виконувати висотні роботи різної складності завдяки отриманим альпіністським навичкам під час тривалого навчання й серйозних тренувань.

За мужність і самовіддані дії при виконанні завдань за призначенням особовий склад Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України неодноразово заохочувався Головою Служби. Станом на 21 вересня 2010 року фахівці Центру мають 3 (три) Державні нагороди, 13 (тринадцять) Почесних відзнак МНС України, 11 (одинадцять) Відзнак МНС України «За відвагу в надзвичайній ситуації» I ступеня та 43 (сорок три) ІІ ступеня, 68 (шістдесят вісім) Почесних грамот МНС України та 63 (шістдесят три) Грамоти МНС України. Неодноразово високопрофесійні дії рятувальників відмічалися й різними громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування.

Для підняття духу особового складу, патріотичного та культурного виховання у штаті Центру передбачено оркестр, який, завдяки своїй майстерності та прекрасному виконанню, здобув звання народного колективу. Під час участі у міжнародному конкурсі духових колективів в м. Ялта 2010 року здобув почесне ІІ місце, а у 2011 році, виявивши більшу майстерність та прагнення перемоги та прославлення роменських рятувальників – І місце. На вихованні в колективі знаходяться діти-сироти Роменської школи-інтернату імені О.Деревської, які навчаються музичному мистецтву і є улюбленцями всього колективу.

Фахівці Центру неодноразово залучались до проведення міжнародних навчань, семінарів, планових  конференцій та обміну досвідом, підіймаючи імідж Міністерства.

Начальник Міжрегіонального центру швидкого реагування полковник служби цивільного захисту Біляєв Сергій Васильович говорить: «Успіх нашої справи залежить від ставлення до виконання обов’язків кожного рятівника – байдужість і пасивність не припустимі, адже за результатами нашої роботи стоять долі громадян нашої країни, їх здоров’я, а іноді і життя, що в результаті і складає благополуччя держави у цілому. Хочу запевнити всіх, що наш колектив і надалі продовжуватиме виконувати всі поставлені завдання, матеріалізуючи девіз рятувальників: ЗАПОБІГТИ, ВРЯТУВАТИ, ДОПОМОГТИ.»

Пріоритетними напрямками діяльності рятувальників МЦШР у найближчі роки стане вдосконалення матеріально - технічної бази центру, підвищення боєздатності та рівня професійної підготовки всіх основних підрозділів.

 

Зона відповідальності

 

Анонс






Счетчик тИЦ и PR